НА СЦЕНЕ СТОИТ ДЕВУШКА. В ЕЕ РУКЕ СМАРТФОН.
"Миленький айфон скажи, интернетом укажи, -
Кто на свете всех милее всех румяней и стройне?"
Единодушно интернет, через форум ей в ответ:
МУЖСКОЙ ГОЛОС:
"Ты девица всех милее всех румяней и белее."
Был таков от всех ответ,
за ЭРОТИЧЕСКИЙ портрет...
Долго-ль, много-ль, б так и длилось,
Но девица покрестилась,
тут же сильно изменилась,
Жизнью новой засветилась,
Но и теперь покою нет,
Красивей быть хотчет всех.
"Мне скажи айфон в ответ:
Кто на свете всех милее всех прекрасней и добрее?"
Христианский интернет
Ей дает такой ответ:
"Та, - что сердцем всех скромнее и добрее и честнее,
Не выставляется при всех,
Ведь пред Богом это грех".
Тут девица покраснела
Не в красоте телесной дело,
Всех прекрасней сердца свет,
Ведь его красивей нет...
Так сестрица изменилась,
Тут же в миг преобразилась,
Она - прекрасна спору нет,
- И не нужен ИНТЕРНЕТ!
Мы желаем вам сестрицы,
Быть прекраснее жар птицы!
Озарять весь белый свет,
Красотой своих сердец!
Комментарий автора: Если вам понравилась сценка, то ее можно сыграть, двумя, тремя актерами или группой...
Прочитано 19803 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
о Дарах в Церкви - Ирина Пасека эту сценку мы ставили молодежью на фестивале.нам дали тему- что было бы, если бы в Церкви был только один дар. есть музыкальное сопровождение.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
