Коли ти дивишся в блакитні очі неба,
Коли ти подихом своїм торкаєш вітер,
Коли вдихаєш надвечірню ніжність квітів,
Згадай про Того, Хто це все створив для тебе.
Коли ти слухаєш мелодію світанку,
Ранкову свіжість п’єш вустами, ясно-синю,
Подякуй Господу –схили свої коліна,
За цю можливість відчувати подих ранку.
Коли широко й рівно шлях твій пролягає
Серед чудових видів Божого творіння;
Послухай серце і спитай своє сумління:
За що тебе Святий Господь благословляє?
Для чого ти живеш на цьому світі білім?
Навіщо ця краса земна навколо тебе?
Щоб ти задовольняв лише свої потреби?
І щоб безцільно марнував свій час і сили?
Чим Господу віддячив ти за Його милість,
За те що маєш ти чудовий дар – спасіння.
За те що Божий Син в покорі і смирінні
Віддав життя щоб двері в рай тобі відкрились?
Коли в молитві ти до Господа приходиш,
Щоб дякувать Йому і, часто, щоб просити,
Згадай: ти також маєш поклик в цьому світі –
Любити й віддавати все, що тільки можеш,
Як віддавав Ісус. З відкритим щирим серцем.
Світи, як сонця промінь, доки маєш сили.
Христос в стражданнях дарував Свою нам милість,
А ти в безпечному житті будь милосердним.
Ісус сказав: “Піклуйся про ближнього щоденно,
Голодних накорми, дай спраглому напитись,
Дай хліба для душі, навчи в любові жити.
Що ближнім ти зробив, це ти зробив для Мене”
Коли ти чуєш крик відчаю і безсилля;
Коли ти бачиш очі, повні сліз і болю;
Відчуй, чиясь душа, мов птаха, що в неволі
З надією до тебе простягає крила.
Не залиши той поклик. Пригорни до себе
Ту птаху. Душу ту зігрій теплом, любов’ю.
Віддай шматочок свого щастя і спокою,
Хай і вона побачить блакитні очі неба!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крик души : Смени дорогу. - Алексей Это одно из моих стихотворений, о встрече с Господом. Эти встречи происходили во время сна. Бог пришел в мою жизнь в моих снах, и предупредил, что я должен менять свой образ жизни. Что есть, что - то более важное, чем то, как я живу. Со своими проблемами, заботами, и грехами, мы закрылись от Бога, как толстыми дверями. И даже после первого сна, или ведения, я не открыл эти двери. Я посчитал его за обычный сон, и не придал ему особого значения, продолжил свою безпутную жизнь. Единственное, что осталось в моих мыслях, это Божье прикосновение. В скором времени последуют новые сны, более настойчевые и более откровенные, которые заставят меня всерьез задуматься о своем будующем. Я благодарен Богу, за Его любовь ко мне, за Его терпение. Этим стихотворением, я хотел показать. как важно обращать внимание на не ординарные вещи, которые с нами происходят, чтобы не пропустить Божье прикосновение к нам. Возможно одно из таких прикосновений, может изминить, всю нашу дольнейшую жизнь.
Поэзия : Мое прозрение - Надежда Горбатюк "И когда выходили они из Иерихона, за Ним следовало множество народа. И вот, двое слепых, сидевшие у дороги, услышавши, что Иисус идет мимо, начали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов! Народ же заставлял их молчать; но они еще громче стали кричать: помилуй нас, Господи, Сын Давидов! Иисус, остановившись, подозвал их и сказал: чего вы хотите от Меня? Они говорят Ему: Господи! чтобы открылись глаза наши. Иисус же умилосердившись прикоснулся к глазам их;и тотчас прозрели глаза их, и они пошли за Ним." Ев. от Матфея гл.20 ст.29-34.
