Ядовитым дождем падали птицы.
Ответ на молитвы – осадок отчаянья.
Сколько их, судьб, душ неприкаянных;
в небо стремилось, но тшетны искания…
Плакало небо, дождем почерневшим,
Оно не созвучно со многими пешими.
Небо плакало дождем поверженных птиц. Словно в небо устремлялись многие наши надежды земные, но они были снова и снова отравлены нашими земными мечтами. Небо ожидало всего нашего сердца, а получало снова лишь ядовитые устремления. Любое искажение неба, теперь было отвергаемо. Это было его время, время, когда само небо будет теперь отражаться в глазах тех, кто избирает его, отвергая свои земные пути; но все больше и больше, слушая его музыку. Но сейчас оно плакало, ведь черный дождь из птиц – это и падение нас, все еще устремляющихся в небо, но не оставляюших самих себя, свои изуродованные земные лица и очертания с нашими страстями и целями. Если мы хотим устремляться в небо, нам нужно не озираться назад, но все больше стремиться к нему.
Дождь из поверженных птиц, так плакало оно сейчас, умоляя нас обратиться.
Ядовитое облако встречало их. Казалось, что эти ядовитые тучи появлялись все чаще над нами. Стаи птиц срезались с ними, и падали камнями вниз. Облака ядовитых человеческих надежд. Небо плакало - дождем из мертвых птиц.
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 4289 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
