О, как величествен и ясен
Простор небесный голубой!
То молчалив, то громогласен,
Но притягательно прекрасен
Своей кристальной глубиной.
Ведь там, в лазури бесконечной,
За далью множества планет,
Где растворяется навечно
Вся суета и скоротечность
Земных состарившихся лет,
Там безусловно правит Свет!
Юрий Вилюгов,
Санкт-Петербург, Россия
Родился я в 1969 году. Проживаю в Санкт-Петербурге. Святое водное крещение я принял 30 марта 2003 года в колпинской церкви ЕХБ. Стихи начал писать с осени 2006года. А в 2007 году в изд-ве "Шандал" вышел мой первый небольшой сборник под названием: "Время выбирать Жизнь". В 2008 году, в том же изд-ве вышел второй сборник: "От земного к небесному..." За всё благодарю Господа и не мыслю жизни без Него.
Прочитано 9091 раз. Голосов 5. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Здравствуйте,Юрий!Очень рад читать Ваши стихи вновь,давно Вас не было.Как Вы?С уважением,Олег. Комментарий автора: Здравствуйте, Олег! Я очень редко стал выходить в интернет. Много дел. А в свободное время больше читаю. Это, на мой взляд, полезнее. Как будет побольше времени обязательно загляну на Вашу страничку.
Благословений Вам!
Приговор - Валерий Гаращенко Этот стих тоже автобиографический, я сидел прежде всего в тюрьме греха и должен был окончательно погибнуть. Я уже смирился с мыслью о том, что погиб. Слава Господу, Он с этим не согласился!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
